A history of heliomagnetism as a science and a study of its interconnection with a solar electromagnetism is under analysis. Means and methodology of obtaining new knowledge of interconnection between the earth and the solar events in process are interpreted as well as the first results of investigations of a solar-heliospheric observatory (SOHO).

Узагальнено дані з історії геологічного розвитку південно-східної ділянки зони зчленування Волино-Подільської плити та Передкарпатського прогину. Описано основні структурно-тектонічні елементи, які формувались на різних етапах розвитку цього району. Проаналізовано геодинамічні фактори утворення пасток вуглеводнів і виділено головні перспективні ділянки.

Прийняття плитотектонічної гіпотези як фундаментальної концепції геотектоніки та оцінку різноманітних геодинамічних полів напружень в земній корі зумовлено вдосконаленням гіпотези біогенного походження нафти й газу, підвищенням параметрів термодинамічних умов та відповідно глибин генезису вуглеводнів. Для переходу розсіяної органічної речовини у вуглеводні тепер припускаються температури від 200 - 400 до тисяч градусів Цельсія. Проте нові погляди адептів органічної гіпотези не вирішують проблеми міграції нафти з породи у колектори й пастки, бо навіть вугільний метан, незважаючи на його величезну кількість (наприклад у Донбасі), не може бути добрим розчинником важких фракцій нафти, смол і асфальтерів. Міграція у водорозчинному стані теж не забезпечує формування промислових скупчень нафти. Тільки глибинні (мантійні) флюїди водень-вуглець-вуглеводневого складу можуть виконувати цю функцію. Таким чином, нафта, ймовірно, - продукт взаємодії мантійного флюїду з органічною речовиною осадових відкладів. Нафтогазоносні провінції України - Карпатська і Причорноморсько-Кримська формувалися під впливом субдукційного геодинамічного режиму; Дніпровсько-Донецька - за умов рифтінгу і, пізніше, депресійного геодинамічного. Ці режими сформували сучасний нафтогазовий потенціал зазначених провінцій.

Зазначено, що еволюція нафтогазоносних провінцій України (Карпатської, Волинсько-Переддобрудзької, Дніпровсько-Донецької та Кримсько-Чорноморської) зумовлена геодинамічними режимами, що проявилися на заході Східноєвропейської платформи у неогеї та плитотектонічними подіями цього часу. Суттєву роль у формуванні нафтогазоносних провінцій як платформених, так і геосинклінальних областей, відіграв рифтогенез.

У межах Балтійсько-Чорноморського нафтогазоносного поясу, який простягається вздовж південно-західного краю Східноєвропейської платформи й охоплює одноіменний перикратонний прогин, розташовано три нафтогазоносні області: Балтійська і Придобрудзька нафтоносні та Львівсько-Люблінська нафтогазоносна. Формування цих областей відбувалося під переважним впливом тектонічної активізації та взаємодії структурних елементів діагональної системи орієнтування (ПвнС - ПвдЗ і ПвнЗ - ПвдС), зокрема Балтійсько-Чорноморського перикратону та Ботнічно-Балтійського, Волинсько-Оршанського й Одесько-Джанкойського рифтогенів.

Охарактеризовано особливості морфоструктури та будову протерозойських і палеозойських відкладів, які лежать в основі Передкарпатського прогину. З'ясовано, що палеозойські відклади відбивають у розрізі осадового чохла каледонський етап розвитку регіону та нагромадились в межах Балтійсько-Чорноморського перикратону. На розмитій поверхні палеозойсько-верхньопротерозойського комплексу знайдено ряд тектонічно-ерозійних морфоструктур - підняттів і западин. Наведено нові дані про нафтогазоносність палеозойських відкладів польського Передкарпаття. На підставі проведених досліджень оцінено перспективи нафтогазоносності палеозойсько-протерозойського комплексу українського Передкарпаття та виділено ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт.

Відзначено, що конвективні переміщення мантійних мас створюють у літосфері, і зокрема, земній корі, поля геодинамічних напружень, які сприяють розвитку тріщин різного рангу (від глобальних до пластових) і обумовлюють флюїдодинамічні режими нафтогазоносних регіонів. Враховуючи молодий вік родовищ вуглеводнів, зроблено висновок, що для прогнозу регіональної нафтогазоносності, зон нафтогазонагромадження та родовищ у них достатньо знання особливостей прояву цих факторів і явищ протягом неотектонічного і новітнього етапу розвитку нафтогазоносних провінцій.

На базі порівняльного тектонічного аналізу Західноканадського та Волинсько-Подільського регіонів установлено як подібні, так і відмінні їх риси. Західноканадську нафтогазоносну провінцію приурочено до перикратону Великих рівнин Північноамериканської платформи, а Волинсько-Подільську нафтогазоносну область - до Балтійсько-Чорноморського перикратону Східноєвропейської платформи. Зроблено висновок про перспективність силурійських рифових утворень Волино-Поділля та кембрійських відкладів на пошуки пасток нафти та газу неантиклінального типу, які широко поширені у Західній Канаді.

Зазначено, що у формуванні зовнішніх оболонок Землі - літосфери, гідросфери й атмосфери - головну роль відіграла дегазація мантії та ядра. Вона також є активним чинником геодинамічних процесів та утворення майже усього спектра корисних копалин. Сьогодні областями найщільніших потоків ювенільних газів є пояси альпійських гірських споруд з внутрішніми та зовнішніми западинами, рифтові зони континентів і океанів, райони вулканічної діяльності. Але і давні складчасті споруди, палеорифти та навіть щити давніх платформ відзначаються глибинним "диханням", зафіксованим на Балтійському, Канадському, Гренландському й ін. щитах, у рудниках нікелевих родовищ Норильська, гірничих виробках Нижнього Тагілу (Уральський офіолітовий пояс), Дніпровсько-Донецькому палеорифті тощо. Зони нафтогазонагромадження тяжіють до тих глибинних розломів, які є активними до сьогодні. "Нафта Чекалюка" з глибинних осередків її утворення, розміщених дискретно через неоднорідність мантії, мігрує до поверхні у складі єдиної мінерально-вуглеводневої системи, поповнюється високомолекулярними сполуками, взаємодіючи з органічною речовиною осадового чохла, та за сприятливих умов створює поклади.

Зазначено, що геологорозвідувальні роботи в Західному регіоні України насамперед пов'язані з пошуками нових перспективних нафтогазоносних об'єктів. У результаті проведених досліджень виділено шість комплексів порід. Перший охоплює мезозойські, частково палеогенові відклади, що поширені під неогеновими моласами і насунутим крейдово-палеогеновим флішем Карпат. Другий - потужна товща осадових відкладів палеозою і рифею, для яких характерна насувна тектоніка і сильна перем'ятість порід. Третій пов'язаний з неантиклінальними пастками вуглеводнів, які розвинуті в смузі поширення силурійського рифу. Наступний комплекс - кембрійські відклади південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, з якими пов'язана промислова нафтогазоносність Балтійської синеклізи. Окремим об'єктом можуть бути відклади поліської серії рифею, що виповнюють Волинсько-Оршанський авлакоген. Останній, шостий комплекс порід, пов'язаний з вулканічними і метаморфічними породами фундаменту Волино-Подільської плити.

Геодинамічні критерії нафтогазоносності Балтійсько-Чорноморського перикратону і генетично пов'язаного з ним однойменного нафтогазоносного поясу визначають ендогенні і екзогенні процеси, які проходили в зоні зчленування Східноєвропейської платформи з Середземноморським рухливим поясом протягом неогену та зумовили: тип і ранг присутніх тут геоструктур; літодинамічні комплекси осадового чохла; пастки нафти і газу; розривні тектонічні порушення, як чинники структуроутворення, і шляхи міграції вуглеводнів; геодинамічні режими і час формування їх покладів. Згадані процеси є головними рушійними силами тектогенезу. Вони ініціюють рух літосферних плит, взаємодія яких зумовила всі особливості будови і еволюції південно-західної окраїни древньої Східноєвропейської платформи, а також формування в її межах нафтогазоносних областей: Балтійської, Волино-Подільської та Переддобрудзької.

На підставі науково-дослідних робіт уточнено перспективи нафтогазоносності силурійських похованих рифів, які встановлені в межах Волино-Поділля. Найперспективнішою є північна частина рифової смуги. На користь такого вибору схиляють наступні аргументи: у межах цієї ділянки присутні і майже збігаються в плані рифові тіла в трьох горизонтах (баговицькому, малиновецькому і скальському); тут зафіксовано найбільшу кількість нафтогазопроявів з силурійських порід у свердловинах; наявність вуглеводневих покладів у відкладах девону на Локачівському родовищі; розташування вказаної ділянки в зоні тектонічної активізації Волинсько-Оршанського авлакогену; задовільні колекторські властивості органогенних вапняків і доломітів; сприятливі гідрогеологічні умови для нагромадження і збереження покладів вуглеводнів.

Зазначено, що нафтогазонагромадження в земній корі пов'язане з геотектонічними елементами різного походження, що входять до складу регіональних нафтогазоносних поясів або утворюють самостійні провінції. Залежно від тектонічної ситуації розрізняють регіони з субдукційним, пасивної континентальної окраїни, рифтовим та депресійним геодинамічними режимами, яким у тектонічному відношенні відповідають крайові і внутрішні прогини геосинкліналей, окраїнно- та внутрішньоплатформні западини. В Україні відомі Карпатська, Причорноморсько-Кримська (субдукційні) і Дніпровсько-Донецька (рифтово-депресійна) нафтогазоносні провінції, а також 2 нафтогазоносні області - Волино-Подільська і Переддобрудзька. Утворення і еволюція нафтогазоносних провінцій України прямо залежали від геодинамічних режимів, які проявилися на заході Східноєвропейської платформи, а також плитотектонічних подій, що відбувалися на суміжних територіях, зокрема в альпійський геотектонічний цикл (Карпати, Крим). Нафтогазовий потенціал провінцій створений переважно за участі мантійних процесів, викликаних ними деструктивних і конструктивних явищ у земній корі і супутніх з ними дегазації і флюїдодинаміки. Зазначено, що утворення нафтових вуглеводнів може відбуватися за різних геодинамічних і геохімічних процесів і що астеносферні вуглеводні є похідними від суперглибинних флюїдів.

Проведено порівняльний тектонічний аналіз Львівського (Україна) і Люблінського (Польща) прогинів. Встановлено, що, незважаючи на спільні ознаки, ці структури суттєво відрізняються. Спільним є те, що обидва прогини розташовані на південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи і формувалися упродовж герцинського етапу розвитку, по суті, як єдина геоструктура, роз'єднана на дві частини поперечним підняттям Дилє-Хелм лише один раз - на межі девону і карбону. Відмінність полягає в тому, що у Львівській частині прогину в товщі девонських і кам'яновугільних відкладів встановлені (за результатами буріння і геофізичних досліджень) розривні порушення типу пологих насувів з південно-західним падінням змішувача, натомість у Польщі цю саму товщу розтинають круті скиди з нахилом змішувача в протилежний бік. Така різниця зумовлена особливостями тектонічної ситуації на суміжних теренах польської і української частин прогину в девоні і карбоні. Під час проведення геологорозвідувальних робіт у Львівському прогині слід більшу увагу приділити кам'яновугільним відкладам як перспективному комплексу, а також застосовувати сучасні науково обгрунтовані методи буріння і випробування свердловин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д453(45УКР)1

Рубрики:

Горючі корисні копалини.Бітуми

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

У межах Волино-Поділля розташована однойменна нафтогазоносна область, яка входить до складу Балтійсько-Чорноморського перикратонного прогину та генетично пов'язана з південно-західним краєм Східноєвропейської платформи. За структурно-тектонічними особливостями, які зумовлюють формування пасток нафти та газу, Волино-Поділля по Радехівському розлому можна розподілити приблизно на 2 частини: східну - моноклінальний схил і західну - Львівський прогин. На Волино-Поділлі у відкладах девону відкрито 2 невеликі родовища природного газу - Локацьке та Великомостівське. Також встановлено такі нафтогазоносні комплекси: кам'яновугільно-девонський (реальний) та перспективні - силурійський і кембрійський. Перспективними можуть бути і відклади верхнього венду та верхнього рифею, а також кора вивітрювання кристалічного архейсько-протерозойського фундаменту. Останнім часом великі надії пов'язують із "сланцевим" газом, запаси якого на Волино-Поділлі оцінюють приблизно в декілька трильйонів кубометрів. Проте без буріння та випробування розвідувальних свердловин такі прогнози передчасні та малодостовірні.